Зеро калорій

Жили-були два товстих мальчіка:

одного звали Святослав, а другого — Андрій. 

Один все життя жив на дієтах, а другий так сильно любив жизнь, шо став 150 кг.

І подумали ці два мальчіка: «А давай зробим так, щоб люди, які товстенькі (ну, знаєте, єсть такі), могли не ходити з судочками на роботу і не давилися філе куріним і творогом 0%, а отак взяли і купили шось вкусне і не калорійне, зʼїли — і радость була шоб на сердці, а пузіко не росло».

І позвали вони з собою разних умних людей з харошими харакерами, які все вміють харашо і бистро робить, і створили вони компанію. «Зеро Калорій» назвали. І почали ці прекрасні люди робить всякі медовики, всякі тірамісу, панакоти та брауні, і не могли зупинитися. А люди їли, раділи і казали: «Як таке може будь, шо їм-їм, а прес  кубиками покривається?»

І так все пішло: почали вони відкриватися в одному ТРЦ за другим, а потім — доставку. А як почали люди фоткать і в інстаграм виставлять — ой, шоб ви бачили цей ажіотаж, мама родная! 

І заполонило це «Зеро Калорій» веееесь світ: від Троєщини до Лос-Анжелеса. І так все гарно пішло, шо бідний оземпік розорився.

Тож шо я хочу вам сказать, деточьки: треба мать мозги і работать, а по-другому — ніяк.

До встречі в «Зеро Калорій»!